Хороші люди перетинаються


Інформація про відвідини українськими видавцями (Львівський форум видавців + Грані-Т + Теза + Видавництво Старого Лева + Навчальна книга - Богдан) Vilnius Book Fair уже з’явилася в Інтернеті. Передбачаю, що кожен відгукнеться про цю поїздку своїми статтями-аналітичними-роздумами. Але мені захотілося трохи написати ще й «неофіційного» про мій стабільний позитив, коли, здається, ніхто й ніщо не здатні зіпсувати настрій :)

Мої друзі кажуть, що після Вільнюсу в мене зносить дах.



Пояснюю:
Дружна українська письменницько-видавнича компанія (їздили пані Катя Шевченко, Мар’яна Савка, Володя Брискін, Богдан Будний, я, а на деньочок з’являлися Андрій Курков та Галина Крук). Щоденна ранкова порція гумору за сніданком, балакучі таксисти, просторе LITEXPO, чудові книги литовських письменників українською мовою, зацікавлені відвідувачі стенду Books from Ukraine, розпитування про Україну, вітання для Дмитра Семеновича Чередниченка, обміни візитівками, гортання книг, розглядання ілюстрацій українських художників, знайомство з іноземними колегами, з якими я раніше тільки листувалася, зустрічі на стенді з земляками (одного дня до стенду приходили троє людей, родом зі Слобожанщини). Виконання поезії різними мовами під музику і музики – під поезію. Привітна Громада українців Вільнюсу, ступання на українську територію посеред столиці Литви. Вечірні прогулянки містом, вузесенькі вулиці, симпатичні вітрини магазинчиків, затишні кав’ярні, екскурсія з професійним гідом пані Данутою, яка колись мешкала у Львові. До речі, вона розповіла, що якось їй замовили молоді люди екскурсію замість своєї холостяцької вечірки, і таке буває… Романтична легенда про заснування міста й пам’ятник головного діяча – Великого Литовського князя Ґедиміна. Храми різних віросповідань, будинки з масивними стінами та маленькими вікнами, в яких жила верхівка, соснові острівки, розкидані поміж житлових будинків. Недоспані ночі від цікавих розмов у готелі та сміху до сліз, зачароване крісло, на якому я солоденько дрімала, брак сили серед ночі навіть мейла написати батькам та рідним «Граням» про те, що в мене все добре. Купа фотографій з купи фотоапаратів та сонце на крилі літака. Добра й мудра Ґінтауте (директор фонду «Книги з Литви»), яка присвятила нам багато чемності, часу й терпіння. Почуття, яких я ще ніколи не мала. Впевненість, що хороші люди перетинаються.

У кого ж після такого дах не зноситиме?

Любе «Товариство Зеленої Мар’яниної Шапки», з вами можна летіти хоч на край світу.